Ð”Ð»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾, щоб відвідати Ñелище Ðікіту, що недалеко від Ялти, не треба шукати оÑобливі причини. Тут тобі й чудо рук людьких – ÐікітÑький Ñад (в Ñкому, доречі, вже починають цвіÑти хризантеми), Ñ– парк Монтодор, і заповідник ÐœÐ¸Ñ ÐœÐ°Ñ€Ñ‚ÑŒÑн. Ðле зараз піде мова про інше Ñимпатичне міÑце. ÐазиваєтьÑÑ ÐікітÑька розщелина.
Скелі, розÑічені навпіл зі Ñходу на захід – така картина поÑтає перед очима людини.
Ð’.Г. Єна в книзі “Заповідні ландшафти Криму” пише про розщелину так:
Словно раÑÑеченные гигантÑким мечом, Ñкалы образуют здеÑÑŒ мрачное, холодное ущелье. ОтвеÑные Ñтены выÑотой в 25-30 м навиÑают над головой, вдоль верхней кромки ÑƒÑ‰ÐµÐ»ÑŒÑ Ñ€Ð°Ñтет леÑ. При ширине около 30 м ÐикитÑÐºÐ°Ñ Ñ€Ð°ÑÑелина проÑтираетÑÑ Ñ Ð²Ð¾Ñтока на запад почти на 200 м. ЦарÑтво угрюмых Ñкал дополнÑетÑÑ ÐºÐ°Ð¼ÐµÐ½Ð½Ñ‹Ð¼Ð¸ хаоÑами и оÑыпÑми, глубокими трещинами, из которых Ñ‚Ñнет холодом. Ðти Ñкалы ÑвлÑÑŽÑ‚ÑÑ Ñвоеобразным еÑтеÑтвенным конденÑатором и аккумулÑтором влаги. Ð’Ñе три выхода из раÑÑелины загромождены пирамидальными Ñкалами. Крутизна ÑƒÑ‰ÐµÐ»ÑŒÑ Ð¿Ñ€Ð¸Ð²Ð»ÐµÐºÐ°ÐµÑ‚ Ñюда Ñкалолазов, а романтичеÑÐºÐ°Ñ ÐµÐ³Ð¾ живопиÑноÑть – художников и кинематографиÑтов.
І Ñправді, фільмів тут знімалоÑÑ Ñ‡Ð¸Ð¼Ð°Ð»Ð¾. Дуже зручно – недалеко від траÑи, можна під’їхати та не треба дертиÑÑ Ð²Ð¸Ñоко в гори. Так що можна Ñказати, що ці Ñкелі “Ð´Ð»Ñ Ð»Ñ–Ð½Ð¸Ð²Ð¸Ñ…” – тих, хто хоче подивитиÑÑ Ñкельний пейзаж Ñ– не топати Ð´Ð»Ñ Ñ†ÑŒÐ¾Ð³Ð¾ кілька кілометрів. Кожному – Ñвоє. Та й дуже зручно Ð´Ð»Ñ Ð°Ð²Ñ‚Ð¾Ð¼Ð¾Ð±Ñ–Ð»ÑŒÐ½Ð¸Ñ… туриÑтів: по дорозі з Ялти (чи в Ялту) зупинитиÑÑŒ в Ðікіті та відвідати цю пам’Ñтку природи.
Пам’Ñтку, про Ñку мало хто здогадуєтьÑÑ, бо з дороги тих Ñкель зовÑім не видно.
Ð’ кількох міÑцÑÑ… ÑÐºÐµÐ»Ñ Ñ€Ð¾Ð·ÐºÐ¾Ð»Ð¾Ñ‚Ð° та утворює щілі, що може пролізти людина.
Ðле обережно! Ð¦Ñ Ð½Ð°Ð¾Ñ‡Ð½Ð° ілюÑÑ‚Ñ€Ð°Ñ†Ñ–Ñ Ñ„Ð¾Ñ€Ð¼ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñкельного рельєфу може бути й небезпечною. Щілі можуть перейти у проваллÑ, а крутий Ñхил – в отвіÑну Ñкельну Ñтіну.
ОÑобливо небезпечні міÑÑ†Ñ Ð¾Ð³Ð¾Ñ€Ð¾Ð¶ÐµÐ½Ñ– та прикриті Ñіткою, занадто близко розщелина розташована до цивілізації, могло бути багато нещаÑних випадків. Під Ñ‡Ð°Ñ Ð¾Ñтанніх відвідань довелоÑÑ Ð·Ð³Ð°Ð½Ñти двох дітлахів, Ñкі уÑвили Ñебе Ñкелелазами та бавилиÑÑ Ð±ÐµÐ· жодної Ñтраховки на Ñкельному виÑтупі.
Це міÑце, Ñке ще називають ÐÑнÑькими ÑкелÑми – популÑрне Ñеред Ñкелелазів. Ðа них прокладено кілька маршрутів, закріплено Ð¿Ñ€Ð¸Ð»Ð°Ð´Ð´Ñ (уважно придивітьÑÑ Ð½Ð° Ñкелю на наÑтупній фотографії Ñ– побачите).
Є навіть такий пам’Ñтний знак:
РпрÑмо над розщелиною піднімаєтьÑÑ ÑкелÑÑтий пагорб ПалеокаÑтрона – невеличкого Ñередньовічного укріпленнÑ, що, ймовірно, охоронÑло шлÑхи Південного берега Криму.
Є верÑÑ–Ñ, що в розщелині кілька Ñот років тому теж було поÑеленнÑ, Ñ– Ñк Ð¿Ñ–Ð´Ñ‚Ð²ÐµÑ€Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ†ÑŒÐ¾Ð³Ð¾ вказують на залишки кераміки.
Цце говорить Ñ– одна з південнобережних легенд, про дівчину Марію та Ñ—Ñ— братів, що переховувалиÑÑŒ від помÑти турків.
ОглÑдаючи розщелину з півднÑ, можна помітити залишки Ñтарого обладнаного джерела під однією зі Ñкель. Вода звідÑи пішла, ймовірно, піÑÐ»Ñ Ð·ÐµÐ¼Ð»ÐµÑ‚Ñ€ÑƒÑу 1927 року – видно, що канава перегороджена великими каменÑми, Ñкі могли тоді відколотиÑÑ. Якби джерело працювало, то Ñ—Ñ… прибрали.
Ртак – те, що від нього залишилоÑÑŒ, руйнуєтьÑÑ Ñ‚Ð° зароÑтає потихеньку Ñорною травою.Випадкові запиÑи:
СоÑнÑк. Зупинка
Фотошпалери. ÐœÐ¸Ñ ÐœÐ°Ñ€Ñ‚ÑŒÑн
ÐœÐ¸Ñ ÐœÐ°Ñ€Ñ‚ÑŒÑн. Куточок дикої природи